Одноразове час

34

Я люблю місто, в якому живу вже чотири роки. Навіть недопалок ношу в кишені до тих пір, поки нарешті не побачу цю долбаную урну. Задовбав персонал магазинів! Вони так дбають за чистоту своїх урн, що ставлять їх усередині. Адже і вони, прийшовши з роботи, терзають стогнучий клавіатури, лаючи на форумах влади, не можуть стежити за чистотою вулиць. Вони цокають мовами, коли у цього бідолахи вже немає місця в кишенях для коробки від кефіру, приречено летить у неорганізоване притулок собі подібних.

Але їм усім далеко до виробників, чомусь зрадили стару вірну кухоль, елегантний портсигар, фляжку з добрим вином і вінтажну авоську. Мабуть, дивлячись на летить по вулиці парад їх одноразових побратимів, виробники солодко мружаться від щастя. Адже вони, а заодно всі інші йдуть в ногу з часом — одноразовим часом, яке, непотрібне і зламане, полетить завтра над вулицями на поталу тим, хто його викинув.