Бар «Туалет небесної колісниці»

45

Я по п’ять-шість разів на рік літаю з Росії в США. Літа — десять годин, і, навчена гірким досвідом, я кожен раз прошу космічні сили, щоб моїм сусідом виявився американець чи американка.

Останній раз я летіла поруч з товстенною російської тіткою, яка першою справою прибрала розділяє нас поручень. На всі прохання екіпажу пристебнутися і привести крісло у вертикальне положення вона кричала:

— А я не хочу! Це моя справа! Він взагалі мені не застібається, у мене кістка широка!

На всіх рейсах категорично заборонено діставати алкоголь, куплений в дьюті-фрі, і розпивати його прямо в салоні. Але співвітчизників це не зупиняє. У кращому випадку вони тягнуть пляшку в туалет і там судорожно хлебчуть з горлечка; в гіршому — знову скандал з екіпажем з наступним відбиранням пляшки. Взагалі, якщо труби горять, а турбулентність викликає паніку, на борту можна придбати алкоголь, сплативши його кредитною карткою. Але червонопикі мужики, накачавшиеся до напівнепритомного стану ще в аеропорту, вперто підсовують бортпровідникам гроші. Це закінчується черговим скандалом.

Окрема тема — аерофобія. Нещодавно летіла з жінкою років сорока, яка дістала з сумки міні-іконостас (з тих, що тримають в машині релігійні водії) і приклеїла його перед собою на відкидний столик. Голосне читання молитов переривалося тільки розповідями про те, що пекельна небесна колісниця зараз впаде, і мені потрібно різко покаятися. Задовбали!